Сьогодні Україна вшановує пам’ять Героїв битви під Крутами. І згадує одну з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років , коли молоді українські хлопців віддали свої життя за самостійність і свободу України. 103 роки минуло з часу тих трагічних подій, а боротьба з Росією за нашу незалежність та територіальну цілісність триває по сьогоднішній день.
Наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім направила війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Петрограда, Пскова, Смоленська.
Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.
Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з цією ордою, налічувало близько 300 бійців Студентського куреню ,250 гімназистів Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків.
Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.
Після розстрілу більшовики не дозволили поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.
У радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».
Через ціле століття нескорений дух, патріотизм і любов до України передались сучасним захисникам рідної землі- Героям Небесної Сотні та Героям російсько-української війни, які сьогодні – на Сході України, проявляючи мужність, відвагу, героїзм, жертовність та незламність духу, відстоюють незалежність України , про яку мріяли цілі покоління українських патріотів.
Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях, вони живуть у тих, хто продовжує їх справу, вони живуть доти, поки жива слава про них.
Схилімо в цей день наші голови в глибокій пошані перед їх світлою пам’яттю.
Слава Героям Крут!
Слава Україні!
Голова районної ради Олександр Кеніз
Депутати районної ради
Last modified: 29.01.2021
