НАДВІРНЯНЩИНА
Надвірнянський район розташований у південно-західній частині Івано-Франківської області. Південна частина району розташована в Передкарпатті. Південно-західна частина розміщена у межах Українських Карпат (гірські масиви Ґорґани та Покутсько-Буковинські Карпати) та межує з Закарпатською областю, яку відмежовують Полонинсько-Вододільний та Чорногірський хребти.
Найвища точка Надвірнянського району – г. Довбушанка (1754 м над р.м.).
На території району є значні запаси корисних копалин. Частина з них ще не розробляється або їх розробка зупинена. Горючі копалини – нафта, газ (смт. Битків, с. Пасічна), менілітові сланці; є окремі прояви руд таких металів як залізо (с. Пасічна), марганець (долина р. Лючки); розсипне золото (незначний вміст) у четвертинних вкладах приток р. Прут; будівельна сировина; бурштин (смт. Делятин); кухонна та калійні солі (смт. Делятин, Ланчин); мінеральні води та ін.
Надвірнянський район багатий на водні ресурси. Головні ріки – Прут, Бистриця Надвірнянська, Ворона, Стримба, Любіжня, Ослава.
На території району є 5 залізничних станцій: Надвірна, Тарновиця, Делятин, Ланчин, Лоєва.
Район утворений у 1940 році Районний центр – місто Надвірна.
Населення району – 115,46 тис. чол., З них: міське населення – 42,9 тис. чол., сільське – 72,3 тис. чол..
В районі нараховується 47 населених пунктів, з них: міст – 1, селищ – 3, сіл – 43.
Місцеві ради: районна – 1, міська – 1, селищна – 1, селищна рада ОТГ – 2, сільська рада ОТГ – 1, сільська рада – 17.
Необхідно зазначити, що село Саджавка увійшло до Коломийської об’єднаної територіальної громади, проте межі району не змінювались
Територія району становить 1,3 тис. км2. Відстань до обласного центру – 37 км.
Площа району 1293 км.кв., це 11% території області, в т.ч. сільськогосподарських угідь – 35455,0 га, лісів – 82722,3 га.
На Надвірнянщині є 146 пам’яток різних епох від часів кам’яної доби до пам’ятників споруджених у наші дні. Особливий інтерес викликають 21 пам’ятка архітектури, які на території району включені до реєстру пам’яток. Серед них – руїни Пнівського замку, що є надзвичайно цінною і цікавою пам’яткою оборонної архітектури ХVI-XVII ст., будинок повітового староства (нині адмінбудинок міської ради) та вісімнадцять церков, побудованих ще XVIII-XIX ст..
Сторінки історії
Історія Надвірнянщини сягає у сиву давнину. Археологічні знахідки крем’яних знарядь праці пізнього палеоліту, неоліту і ранньої бронзи засвідчують, що вже вісім тисяч років тому край населяли на берегах Пруту — в Делятині, Ланчині, Добротові, а також поблизу сіл Волосів, Красна, Верхній Майдан.
В III столітті Надвірнянщину, як і ціле Прикарпаття, заселяють слов’янські племена — предки білих хорватів, переважно скотарі. Вони залишили після себе могильники, відомі як карпатські кургани. Двадцять вісім таких курганів виявлено на території села Камінної, зустрічаються вони і поблизу Переросля. Більшість з них зруйнована господарською діяльністю людей. Згодом слов’янські племена, що жили на Надвірнянщині, входять до великого територіального об’єднання білих хорватів, яке в Х ст. увійшло до складу Київської Русі. З того часу до наших днів збереглися залишки городища поблизу міста Надвірної, яке і сьогодні називається Городищем.
Цим скористалися польські феодали, які У XІV ст. польські феодали захопили Галичину. Королі щедро роздавали тут землі своїм васалам. Отоді значні земельні володіння по берегах Чорної Бистриці одержав за свою службу рід феодалів Куропатів. У другій половині XVI ст. вони збудували замок, що відомий як Пнівський. Збудований за останнім досягненням військової техніки, він до появи Станіславської фортеці (1662 p.) вважався однією з найсильніших твердинь на Прикарпатті.
З появою замку пов’язують виникнення і міста Надвірної, яке і своєю назвою йому завдячує. Тобто виникло поселення, в якому жила надвірна служба, що обслуговувала потреби двору феодала. Та не корилися наші предки завойовникам. Навколишні ліси були пристановищем грізних народних месників-опришків. Від їхнього гніву не могли захистити гнобителів і міцні мури Пнівської твердині. Так, у 1621 році карпатські опришки на чолі з Гринем Кардашем при допомозі замкового слуги Степана Буклашка проникли до замку і пограбували його. На Надвірнянщині діяли опришкові загони Петра Сабата, Григорія Дранки, Василя Гліба, Нестора. Останньому допомогли делятинці. Тісно зв’язаний наш край і з іменем найславнішого ватажка опришків Олекси Довбуша, який неодноразово бував тут з своїми хлопцями.
Під час визвольної війни 1648-1654 pp. надвірнянці піднялися на боротьбу проти своїх визискувачів. Вони активно допомагали повстанцям Семена Височана і козакам, які в 1649 році підійшли під стіни Пнівської твердині.
Та незважаючи на всі лихоліття, наші предки наполегливо освоювали край, розвивали ремесла. В гірській частині Надвірнянщини розводили велику рогату худобу, овець. Надвірна, Делятин стали ремісничими центрами. Тут працювали ковалі, кушнірі, котлярі, бондарі, муляри, ткачі, кравці, солевари, які збували свої вироби не лише на місцевому ринку, але й по всьому Прикарпатті. Розвитку ремесла і торгівлі сприяло ще й те, що через Надвірнянщину пролягав торговий шлях в Угорщину, який простував по знаменитому транскарпатському шляху. Відомий дослідник Делятинщини Михайло Клапчук визначив, що шлях виник іще в далекі часи і що в районі Страгори існував дохристиянський культовий центр.
Знаменитими були у Надвірній ярмарки і щотижневі торги. Сюди приїздили не лише місцеві купці, але й гості з Угорщини, Молдавії, Польщі і навіть Росії. Великі гурти худоби, закуплені тут, переганялися в усі сусідні країни.
Входження до Австрійської імперії сприяло піднесенню національної свідомості українців Галичини, виникненню перших політичних організацій і партій, товариств «Просвіти» і «Січей». Звичайно, що ці процеси зачепили і Надвірнянщину.
Певний вплив на піднесення національної свідомості населення краю мала діяльність відомих українських політичних і громадських діячів, зокрема Миколи Лагодинського — депутата до віденського парламенту в 1908-1918 pp., голови Української Радикальної партії, який жив і працював в Делятині.
З початком Першої світової війни чимало наших краян пішли добровольцями в легіон Українських Січових Стрільців. Серед них були Теофіл Мойсейович з Пнів’я, надвірнянці Лесь Гринішак, Юрко Буній, Василь Килиман, Михайло Скорупський, Микола Микитюк, Степан Костик, Олекса Семчук з Зеленої. Став січовиком й Осип Теліщак, брат дружини невтомного о. Гаврилюка з Надвірної, та багато інших. Надвірнянець Микола Випринюк брав участь у боях на горі Маківці, де січові стрільці проявили чудеса героїзму і покрили себе невмирущою славою.
З утворенням Західно-Української Республіки січовики з Надвірнянщини влилися в ряди Української Галицької Армії. Чимало наших краян під час національно-визвольної боротьби 1918-1920 pp. впали смертю героїв, скошені ворожими кулями або підступними хворобами. Лише на військовому цвинтарі Січових стрільців, що в Івано-Франківську, яке по-блюзнірськи було знищено на початку 80-х років, поховані стрільці Михайло Стефурак з Делятина, Василь Стефанюк з Тарновиці Лісної, Яків Халупенко з Ланчина, Юрко Гавриленко з Биткова, Микола Кузьмірак з Пнів’я. Від сипного тифу помер у Вінниці в 1919 році поручик Теофіл Мойсейович. Трагічно обірвалося життя сотника Григорія Голинського з Делятина і надвірнянця Романа Вірстюка, які були замордовані енкаведистами в Станіславській тюрмі 1941 року.
Активною учасницею тих далеких подій була і вчителька з Пасічної І.Підвисоцька, яка брала участь у формуванні легіону січових стрільців. Це до неї влітку 1918 року приїхала відважна хорунжа УСС Софія Галечко, життя якої обірвалося у вирі гірської Бистриці. В 1991 році пасічнянці встановили пам’ятник на могилі легендарної хорунжої.
З літа 1919 року Надвірнянщина, як і вся Західна Україна, опинилася під владою Польщі. З кінця 20-х років розпочинають свою діяльність руханково-спортивні товариства «Луг», “Сокіл”- гідні продовжувачі славних традицій Січі. На території краю підпільно діяли УВО і ОУН, які особливо мали великий вплив на молодь. Так званий «золотий вересень» 1939 року завдав жорстокого удару національному рухові на західноукраїнських землях.
Вже з перших днів приходу більшовиків були арештовані активісти українських політичних партій і різноманітних культурно-просвітницьких організацій. Не минуло це лихо і Надвірнянщину, де сотні свідомих українців були схоплені і вивезені в Сибір, десятки закатовані енкаведистськими опричниками в Буковині, Дем’яновому Лазі, Станіславській тюрмі. Серед репресованих адвокати Валерій Банах, Микола Николайчук, Іван Саноцький, інженер Дмитро Цибрівський, Микола Гринішак і багато інших.
З початком радянсько-німецької війни у 1941 році Надвірнянщина на початку липня була окупована угорськими і німецькими військами. Знову по містах і селах відновлюють роботу деякі українські культурно-освітні організації і політичні партії. Зажевріла надія на відродження Української держави.
Але після проголошення акту відновлення української державності 30 червня 1941 року німці розпочали кривавий терор проти українських організацій і населення. Не проминуло це лихо і наш край. Тільки в одній Надвірній за час німецької окупації було розстріляно понад 6 тисяч мирних громадян. Сотні жителів Надвірнянського краю були насильно вивезені на примусові роботи до Німеччини.
У відповідь на терор жителі Прикарпаття розпочали збройну боротьбу з ворогом. У 1943 році створюються загони Української національної самооборони (УНСО), згодом вони злилися з Українською Повстанською Армією. Стрімкі гори, густі ліси Надвірнянщини стали надійною базою для повстанських відділів.
З поверненням радянської влади розпочалась не менш запекла боротьба із загонами НКВС, в якій впало чимало синів і дочок краю. Пам’ять про цю нерівну, але героїчну боротьбу не згасла в серцях людей і понині. У всіх селах і містах Надвірнянщини героям визвольних змагань встановлено пам’ятники, пам’ятні знаки, насипано символічні Могили.
Відома Надвірнянщина і своєю промисловістю. Споконвіку тут займалися заготівлею і переробкою лісу. В другій половині XIX ст. деревообробна промисловість значно зростає. Будуються лісопильні заводи у Ворохті, Делятині, Надвірній. Збільшується виробництво солі, головним чином у Делятині. В цей же час розпочинається видобуток нафти на Битківському родовищі. В 1897 році в Надвірній збудовано невеликий нафтоперегінний завод “Рафінерія”, який з битківської нафти виробляв бензин, керосин, мазут. Велике значення для подальшого розвитку краю мало будівництво в 1894 році залізниці Станіслав-Яремче-Ворохта-Рахів.
Надвірнянщина відома як край туризму і курортів. Ще в давнину люди помітили цілющі властивості соляних джерел та настояного на гірських травах і глиці повітря. Так, у минулому столітті в Делятині поблизу потічка Солонець виникли перші примітивні лікувальні заклади для лікування ревматизму. Згодом відомим кліматичним курортом стає Яремче, яке відоме з 1788 року як невелике поселення, що належало до села Дори.
Екзотична природа, помірний клімат притягують сюди багатьох людей не лише з Галичини, але Варшави, Відня…
Сьогодення
На даний час у Надвірнянському районі діє центральна районна лікарня, дитяча лікарня та пологовий будинок, Ланчинська та Делятинська лікарні. Центр первинної медичної допомоги об’єднує 8 лікарських амбулаторій ( з них 4 сімейного типу), 27 фельдшерсько-акушерських пунктів. На території району працюють 55 шкіл, 23 дошкільних заклади. Гордістю району є Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат переведений з 25.08.2009 року з м. Богородчани у м.Надвірну. У його стінах виховується понад 200 майбутніх захисників держави та знавців військової науки.
Освітнє життя району вирує також завдяки Надвірнянському коледжу Національного транспортного університету – вищому навчальному закладу І рівня акредитації. Ліцензований обсяг прийому становить 600 осіб за денною та заочною формами навчання. Культурно-мистецьке життя мешканців району забезпечують 3 народних доми, 21 будинок культури, бібліотеки, музеї.
Родзинкою культурно-мистецького життя Надвірнянщини є вокальні і танцювальні колективи. Зокрема народний ансамбль танцю «Горянка» та муніципальний народний оркестр народної музики «Аркан», заснований заслуженим артистом України Сергієм Орлом.
Відома Надвірнянщина і своєю промисловістю. На даний час у районі працюють такі великі промислові підприємства : НГВУ «Надвірнанафтогаз» ПАТ «Укрнафта», Пасічнянське виробництво ДП «Укргазвидобування»,ТОВ «Свісспан Україна», ДП “Промінь-Карпати”, ПАТ “Серін”, філія “Нерудник “ПАТ “Івано-Франківськцемент”, ПАТ «Надвірнянський кар’єр» та інші .
У сфері малого та середнього бізнесу працює більше ста закладів торгівлі та громадського харчування.
Спортивна та патріотична Надвірнянщина
Надвірнянщина славна своїми талановитими людьми, насамперед спортивною та патріотичною молоддю. В минулому і тепер чимало відомих постатей вносили і вносять свою лепту в прославу рідного краю через власні здобутки.
Найактивнішими видами спорту в районі залишається бокс, бойове самбо, дзюдо, де вихованці ДЮСШОР ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» виборюють призові місця та чемпіонство. Серед вихованців школи: Роман Гонтюк – український дзюдоїст, заслужений майстер спорту України, срібний призер XXVIII Олімпійських ігор в Афінах, бронзовий призер XXIX Олімпійських ігор в Пекіні, Наталія Ільків – срібна призерка чемпіонату світу з боротьби самбо; Катерина Саблева – срібна призерка чемпіонату світу з боротьби самбо серед молоді, володарка Кубку Європи з дзюдо та багато інших.
На теренах району щороку проходять різні спортивні турніри, змагання та чемпіонати як Всеукраїнського рівня так і світового. Зокрема відбувся Міжнародний турнір з боксу серед жінок «Кубок Карпат» та VI чемпіонат світу з футболу серед діаспорних команд.
Надвірнянщина активно бере участь у боротьбі за територіальну цілісність України. Понад 400 вояків з Надвірнянського району є учасниками московсько-української війни.
На превеликий жаль, не обійшлося без втрат. У районі глибоко шанують полеглих Героїв – зокрема учасника Революції Гідності Героя небесної Сотні Василя Шеремета, захисників із Надвірнянщини Анатолія Гаркавенка і Дмитра Ломея, Юрія Барана та Владислава Файфуру, котрі віддали свої життя за свободу та незалежність рідної землі у боях з московським окупантом.
На теренах району від початку московської окупації Східної України діє волонтерський рух, зокрема БФ «Волонтерська організація «Свобода Гідність Перемога»», яка за підтримки голови Надвірнянської районної ради Івана Гурмака щомісяця здійснюють волонтерські поїздки в зону проведення бойових дій на Східній Україні, доправляючи гуманітарну допомогу, продукти харчування та інші необхідні засоби воякам, перш за все бійцям з Надвірнянщини.
Туристична привабливість району
Надвірнянський район багатий на різноманітні туристичні атракції. Саме в нашому краї найбільше в області водоспадів, також вибагливим туристам пропонуємо оглянути старовинні храми, руїни замків, пам’ятки архітектури, єврейські кладовища, цікаві музеї на різноманітні тематики та мальовничі краєвиди Карпат і живописних куточків природи.
- Музей історії Надвірнянщини у районному центрі Надвірні створений у 1995 році. Підвальне приміщення музею у 1939-1941 роках було каральною установою НКВД, у 1941-1944 роках – гестапо, у 1944-1956 – КДБ. На сходах збереглися сліди крові, на стінах досі можна прочитати написи про тих, кого катували поневолювачі у той чи інший період. А ще тут можна відвідати світлицю, де зібрані старовинні предмети побуту українців.
- Дерев’яна церква Церква Воздвиження Чесного Хреста перенесена в Надвірну з Манявского монастиря, який був закритий в 1793 р.. Відтоді носила ім’я Благовіщення Пресвятий Богородиці. Перебудована в 1840 р. майстром Молотом. Згоріла під час Першої світової війни в 1914 р., але була відновлена в первинному виді. Воздвиженська церква належить УГКЦ, є характерним зразком гуцулської школи народної архітектури.
- Музей нафтопромислів Галичини відкритий у 2012 році. У музеї розкажуть, за яким принципом добували нафту, покажуть обладнання для буріння та нафтопереробної галузі. Крім того, тут є інтерактивні експонати, які наочно демонструють принцип дії обладнання.
- Пнівський замок збудований у XVI ст.. феодалами Куропатвами. На разі як архітектурна пам’ятка замок потребує відновлення, влада району намагається віднайти додаткові кошти на реконструкцію та дослідження замку, для подальшого його використання в туристично-рекреаційній сфері.
- Природний заповідник «Ґорґани» заснований у 1996 р. Заповідник становить велику цінність для збереження, відтворення і вивчення біорізноманіття українських Карпат загалом. У 2005 році йому було надано статус державного.
- Дендрологічний парк загальнодержавного значення «Високогірний» розміщений у селі Бистриця Надвірнянського району. Це єдиний дендропарк в Україні, що розташований вище 1000 м над рівнем моря. Колекція дендропарку налічує близько 200 видів місцевих та екзотичних порід дерев і чагарників.
Надвірнянщина – Карпатська казка України. Хто хоча б один раз гостював у нашому мальовничому краї, той переконався у справедливості цих слів. Срібляться, б’ються дзвінко об стрімкі береги і розсипаються чистими бризками бурхливі хвилі гірських річок, ваблять до себе запашні ліси, шовкові долини гуцульського краю. Пройдіться гірськими плаями і полонинами, вдихніть п’янкого смерекового повітря – і ви обов’язково приїдете ще не раз на побачення до гір та нестримних потоків, до гостинних людей, щоб повніше відчути чарівність казки, навіяної мистецтвом народних майстрів, у творінні яких відбилася історична краса краю – колоритної української душі.
