“Пласт” був створений у 1911 році невдовзі після заснування в 1907 році скаутського руху.
Серед засновників організації були Іван Чмола, Олександр Тисовський та Петро Франко. В основі назви “Пласт” є відповідник англійського «Scout» (розвідник), взятий за прикладом пластунів — козаків-розвідників.
Вже 12 квітня 1912 року у Львові здали першу пробу на ступінь учасника та прийняли Пластову присягу на вірність Богові та Україні близько 40 осіб, що вважається офіційною датою заснування “Пласту”.
В “Пласті” на той час молодь навчали стріляти з рушниці та револьвера, робити далекі військові марші з наплечниками, сигналізувати, робити перев’язки тощо.
Протягом 1912 року пластові гуртки поширились по всій Галичині, зокрема, в Станіславові. Австрійська влада ставилася прихильно до створення спортивних молодіжних організацій і тому підтримувала діяльність “Пласту”.
У 1913 році було проведено перший мандрівний табір “Пласту”. На початку 1914 року пластові осередки існували у всіх великих містах Галичини. Однак вони не співпрацювали між собою та не мали централізованої влади.
З метою координації праці пластових гуртків 12 лютого 1914 року у Львові було скликано Пластовий З’їзд, на якому було створено керівний орган “Пласту” — Центральну Пластову Управу (ЦПУ).
ЦПУ провела реєстрацію всіх пластових осередків, та розділила їх на 11 округ. Було налагоджено видання пластової літератури, затверджено проект пластового однострою та пластових відзнак. Фундаментальною працею для виховання молоді стала книга Олександра Тисовського “Пласт”, якою користувались усі пластові осередки.
Кількість пластунів станом на 1914 рік становила близько 800 осіб, а осередки організації поширились по всій Галичині, Закарпаттю та Буковині.
В Надвірні в квітні 1929 року був створений мішаний юнацький пластовий курінь імені Короля Данила.
Зі спогадів одного з його засновників Дмитра Попадинця, псевдо “Пестрий Дятель”:
“Спонзорами того куреня й фактичними опікунами були: адвокат д-р Микола Николайчук, інж. Юрій Цебрівський і п. Роман Збудовський. Допоміжними в організаційній праці були колишні пластуни й ентузіясти пластування Юрій і Степан Дунці, Володимир Костик, Роман Штуняк, Роман і Степан Свідруки, Марійка Туєшин, Наталка Штуняк, Міля Гриценко й багато інших. Заняття у «Пласті» провадилось гуртками, поділеними за приблизним віком, що визначався від 12 до 24. Також робили ми виходи у терен, прогулянки у гори, до Скиту Манявського, до каменя Довбуша й до кількох сіл та місць, що мали історично-географічні і геологічні знаки минулого. Відбули ми одну дводенну прогулянку-вимарш, мабуть, під Свята Івана Купала або Петра і Павла, з варенням вечері, снідання і обіду, ватри й нічлігу, зі всіма ритуалами, іспитами вмілости і теренової гри. Пам’ятаю, що сестри Стефа і Галя Петровські з Цуцилова прибули до табору на ватру із своїми двома гуртками пізнього вечора. Там, у Цуцилові, вони підготовляли організацію самостійного куреня. За цю прогульку, а особливо за ватру «вогонь в лісі та ще й ніччю», я мав адміністративне переслухання в старостві на донесення поліції, але за виясненням д-ра М. Николайчука мене виправдано… «Та недовго сонце гріло, недовго світилось», бо після 6-ти місяців, з першим жовтня мене стягнуто до централі в Станиславові.
На моє місце прибув пластун Ярослав Сербин і він був співорганізатором дальшої пластової гри, а я мав ще нагоду двічі відвідати Надвірну, «Пласт» і пластунство до часу урядового розв’язання всієї пластової організації восени 1930 року.”
Зрештою, у 1930 році польська влада забороняє в Галичині легальну діяльність “Пласту”.
Last modified: 12.04.2022
