18 квітня 1895 року в містечку Ланчин народився відомий галицький письменник, журналіст, учасник визвольної боротьби 1914–1920-х років, в’язень більшовицьких концтаборів Юрій Шкрумеляк.Свої твори він часто підписував псевдонімами Іван Сорокатий, Юра Ігорків, Ігор, Ю.Підгірський, Смик, Гнотик, Олекса Залужний, Максим Цимбала.
Писав також для дітей. Саме Юра Шкрумеляк написав на взір “Катехизму польської дитини” Владислава Белзи (1847–1913) своє “Слово української дитини”, у якому вмістив такі слова:
“Хто ти, хлопчику маленький?
Син я України-Неньки!
Українцем я зовуся
Й тою назвою горджуся!
А по чім тебе пізнаю?
По вкраїнському звичаю.
В мене вдача щира й сміла
І відвага духа й тіла,
І душа моя здорова,
Українська в мене мова…
Як поможеш свому люду?
Пильно все учитись буду,
Щоб свої мене любили,
А чужі щоби цінили.
Щоб про мій народ питали,
Україну шанували.
Чи при праці, чи в забаві,
Все послужу рідній справі.
Ні маєтку ані труду
Жалувати я не буду,
Щоб народові Вкраїни
Помогти устать з руїни.
Все зумію перенести
Для Вкраїни слави й честі.
Господа буду благати,
Щоб нам дав добра діждати!”
Походив Юрій із селянської родини Андрія Шкрумеляка з містечка Ланчин над Прутом. Виростав серед мальовничих верхів Карпатського Підгір’я на межі Покуття і Гуцульщини.
У 1901–1907 роках навчався у місцевій школі, а до 1914-го – в Коломийській гімназії.
У серпні 1914 року вступив до лав Українських Січових Стрільців (УСС). Підхорунжий Ю.Шкрумеляк співпрацював з Пресовою кватирою УСС і стрілецьким часописом “Шляхи”, де виходили його поезії та дописи. Його вірш “Питається вітер смерти” був покладений на музику Михайлом Гайворонським. Разом з Мирославом Ірчаном, художником Львом Ґецом видавав сатирично-гумористичну газету “Самохотник”.
У 1918–1920 роках Шкрумеляк перебував у лавах Української Галицької Армії (УГА), з якою перейшов шлях перемог і поразок. Власні переживання цих років, трагедію УГА у “Чотирикутнику смерті” описав він у книзі “Поїзд мерців”.
Після війни студіював у Львівському університеті (1922–1924) та на історико-філософському факультеті Українського вільного університету в Празі (1924–1926).
У 1922 році разом з Романом Купчинським, Левом Лепким й іншими створив групу поетів-символістів, які об’єднались навколо літературно-мистецького часопису “Митуса”. У 1920-х співпрацював з видавництвом “Світ Дитини”, а у 1930-х – з видавничим концерном Івана Тиктора, був головним редактором і фейлетоністом газети “Народна справа” та журналу для дітей “Дзвіночок”, друкувався у виданнях “Червоної Калини”.Написав пригодницько-фантастичні повісті “Чота крилатих” (1928) та “Вогні з полонин” (1930).
У 1939 році Ю.Шкрумеляк працює вчителем, стає членом Спілки письменників, пише збірку поезій “Пісня про радісну осінь”, яка була видана у Києві 1940 року.
Але це не врятувало його від більшовицьких репресій. У 1945 році був засуджений на 10 років за “антирадянську діяльність”, відбував покарання в Печорських таборах (Комі АРСР).
У 1956 року повернувся до Львова.В ті роки виходили книги: “Сопілка співає” (1957), “Кузня в Нагуєвичах” (1958), “Довбушева слава” (1961), “Співай Верховино!” (1964). У 1964 році до 70-річчя письменника вийшла книга вибраних творів “Привіт Говерлі”.
Помер Юрій Шкрумеляк 16 жовтня 1965 року в Коломиї. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.
Last modified: 18.04.2022
