У серці кожного українця живе генетична пам’ять національних традицій та заповіту предків: всім єством боронити рідну країну, ніколи не здаватися, а боротися до цілковитої перемоги. Неоголошена війна з російським агресором продемонструвала незламність українського духу як на передовій, так і в тилу. Тож з нагоди національних свят Дня українського козацтва, Дня створення УПА та дня захисника України бійці та волонтери російсько-української війни поспілкувалися з учнівською молоддю Надвірнянщини.
Патріотичні зустрічі відбулися з курсантами Прикарпатського військово-спортивного ліцею, студентами Надвірнянського професійно-технічне-училища №11 та учнями Ланчинській гімназії.
Тепла зустріч в Ланчинській гімназії на запрошення завідуючої Ланчинської бібліотеки для дітей Наталії Яремин розпочалася із презентації книги бійця 128 ОГПБ Бориса Гошка під назвою «Тил». Борис охоче розповів учням про власні військові будні, про те, що спонукало його до письменницької роботи та як почувається на мирній Україні. Особливостями волонтерської роботи ділився голова наглядової ради БФ «Свобода Гідність Перемога» депутат обласної ради Михайло Іваночко. На завершення модератор зустрічі радник голови районної ради, член НСЖУ, волонтер Вікторія Пицюк познайомила учнів із постаттю молодого 24 річного бійця, сокільця Мирослава Мисли «Мисливець», який загинув 2 жовтня 2016 року від рук окупантів.
В хвилинні мовчання поіменно зачитали імена сімох загиблих воїнів російсько-української війни з Надвірнянського району.
Зустріч в Прикарпатському військово-спортивному ліцеї розпочалася бесідою з бійцями російсько-української війни. Своїми спогадами поділилися голова ГО «Надвірнянське об’єднання воїнів АТО», доброволець, боєць ДБ «Крук» Олег Туєшин, голова ГО «Об’єднання воїнів Прикарпаття» боєць 128 ОГПБ Юрій Остапчук, доброволець ОДЧ «Карпатська СІЧ» офіцер 93 ОМБ Василь Білоус та боєць 128 ОГПБ , а тепер і письменник Борис Гошко. У кожного з них своя історія, свій біль і радість. Майбутні захисники, а нині ще юні ліцеїсти слухали, затамувавши подих. Бійці не приховували, що почувають себе перед курсантами як серед своїх. Тут непотрібно було пояснювати, що таке БМП чи РПГ. І лише у певні хвилини, занурюючись у світ спогадів з недалекого минулого, у голосі воїнів з’являлася рішучість і твердість, погляд ставав жорстким, а невгамовний біль проривався крізь завісу жартів.
Також, ліцеїсти мали нагоду побачити відеоролик з волонтерських поїздок на передову. Послухати розповіді волонтера Михайла Іваночка та зрозуміти, якою, насправді, важкою є волонтерська справа, а особливо в 2014-2016 роках. Тоді на початку війни армію всім необхідним, окрім озброєння, забезпечували волонтери, котрі були такою ж мішенню для ворога як і військові.
В цілковитій тиші, присутні дивилися сюжет про загиблого бійця російсько-української війни Мирослава Мислу, який на сьогодні став для молоді гідним прикладом відваги та боротьби за рідну землю.
Організатори зустрічі, один з яких викладач ліцею, боєць російсько-української війни Руслан Гвоздянчук подякували за розмову та відвідини. На завершення хвилиною мовчання вшанували загиблих воїнів Надвірнянщини, випускників ліцею та всіх, хто поклав життя за Українську державу.
Патріотична зустріч не оминула студентів Надвірнянського профтехучилища №11. На запрошення викладача училища, російсько-української війни Василя Сіщука воїни та волонтери охоче відвідали навчальний заклад. Відповідаючи на запитання студентів, воїни намагалися не розповідати багато про негатив війни, більше жартували, ділилися позитивними історіями. Однак у кожному слові, у кожному спомині останніх 5 років в їхньому житті присутня війна. Незалежно чи ти молодим 20 річним чи 59 річним бійцем потрапив на фронт, війна змінила кожного.
Волонтер-доброволець Іван Степник, розповідаючи присутнім фронтові волонтерські історії, наголосив, що коли ти їдеш на схід до побратимів, то вже не можеш стриматися. Там відчувається потрібність, там ти серед своїх і розуміється важливість волонтерської справи. Як зазначив волонтер Михайло Іваночко кожен, хто прагне долучитися до перемоги, повинен йти до кінця, незважаючи ні на що, а особливо на байдужих людей, котрі за спинами насмілилися критикувати бійців і волонтерів, бо самі насправді ні на що більш не здатні.
За військову службу і відвагу голова ГО “Об’єднання воїнів Прикарпаття” боєць 128 ОГПБ Юрій Остапчук вручив нагороду бійцю 8 ОПСП Василю Сіщуку.
Модератор зустрічей Вікторія Пицюк подякувала присутнім студентам, викладачам та дирекції закладу за теплу і чуттєву зустріч, за розуміння і волонтерську підтримку українських захисників. Адже чимало воїнів у свій час навчалися в училищі.
Війна ще не закінчилися, щоб ми вже починали про неї забувати. Чи можливо забути душевний біль і страх за майбутнє рідних, близьких і держави? Чи зітруться колись з пам’яті спогади про загиблого побратима? Чи притупиться колись почуття зради і несправедливості від боїв під Дебальцевим, в Аеропортах чи Іловайську? Чи забудеться волонтерський екстрим під обстрілами? Напевно, що ні. Таке не стирається зі скрижалей людських спогадів ніколи.
Дивлячись на бійців, складно повірити, що ці молоді і немолоді, з ясним поглядом, з відзнаками на грудях хлопці та сивочолі чоловіки мають за плечима тяжкий тягар військового досвіду у нібито мирний час. Дійсно, незламний дух нації проявляється не тільки на передовій, де жертвують життям за свій народ і державу, а й у серцях кожного з нас, де повинна жити історична пам’ять поколінь українців. Необов’язково ставати до лав війська чи волонтерів, якщо нема бажання до цього, але обов’язок кожного бути ВДЯЧНИМ.
Last modified: 19.10.2019