У четверту суботу листопада не тільки Україна, а й світ згадують трагічні сторінки історії українського народу – Голодомори 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 років. Найстрашнішим, штучно створеним радянською владою є Голодомор 1932-1933 років, який щодня забирав життя понад 25 тисяч українців.
23 листопада Надвірнянщина вшанувала пам’ять мільйонів невинних жертв Голодоморів в Україні та віддала в загальнонаціональній хвилині мовчання шану українцям.
У пам’ятному вічі взяли участь представники районної і міської влади, зокрема голова Надвірнянської районної ради Іван Гурмак, народний депутат України Зіновій Андрійович, перший заступник голови РДА Богдан Зеленчук, а також священнослужителі різних конфесій, пластуни Надвірнянщини та громадськість.
Всечесні отці відправили поминальну панахиду за загиблим від голодної смерті українцями. Керівництво району та міста поклали квіти та лампадки до пам’ятного знаку. З історичною довідкою про події Голодомору виступив викладач історії Надвірнянського коледжу НТУ Володимир Свягла. Як стверджують історики, українців карали смертю за здобуту незалежність від імперій в 1917-1921 рр. Мільйони зморених голодом українців – ось наслідки геноциду, тієї страшної війни.
Всю трагічність тих страшних подій в літературній композиції передав драматичний колектив «Народні джерела» с. Молодків під керівництвом Уляни Пилип’юк.
Всі учасники мітингу-реквієму о 16.00 год. схилили голови у загальнонаціональній хвилині скорботи та запалили лампадки біля пам’ятного знаку.
Дотепер ми не знаємо імен всіх, хто загинув від голодної смерті і ще й досі історики плутаються в мільйонних цифрах жертв. Їх не називали героями. Їм не ставили пам’ятників чи обелісків.
Ось як описував у травні 1933 році події в Україні консул Італії в Харкові Сержіо Ґраденіґо для інформування Міністерства закордонних справ Італії:
“Немає жодного сумніву в тому, що цей голод штучний і спеціально створений … Вирішено ліквідувати українську проблему протягом кількох місяців, ціною смерті від 10 до 15 мільйонів осіб. Нехай ця цифра не здається перебільшеною. Я тієї думки, що вона ще вища, і, мабуть, її вже досягли.
Це велике нещастя, яке скошує мільйони людей і винищує дитинство цілого народу …
…Уранці 21-го на базарі мертвих складали на купи в лахмітті і людських екскрементах уздовж огорожі біля річки. Спочатку там було 30 трупів. Уранці 23-го їх було вже 51. Дитина ссала груди мертвої матері із обличчям сірого кольору. Люди казали: “Це ще тільки квіточки соціалістичної весни”.
Українців примушували про це забути. Однак національну пам’ять не можна знищити! Пам’ятаємо! Не забудемо!
Last modified: 23.11.2019
